Кривавий імперський Дід Мороз і наші Морозенки

By | 6 Січень 2017

bez-ymeny-1Тамара Злобіна кандидатка філософських наук, редакторка інформаційного ресурсу “Гендер в деталях”

Цьогоріч в українських дитсадках, школах і публічних подіях спостерігається тенденція до відмови від таких персонажів, як дід Мороз та Снігуронька, оголошених радянськими.

Рідкісний батьківський вайбер на Західній Україні не розривався від колективних пошуків заміни.

“Наш” святий Миколай приходить 19 грудня, що зарано для новорічних свят та постановок.

Санта Клаус — не “наш”. Морозки і морозенки виглядають як сини діда Мороза. Тому з Новим роком вітали зими, віхоли, сніжинки, добрі і злі чарівниці, або ті ж таки Миколай, Санта Клаус, і дід Мороз з Снігуронькою усі разом чи поокремості, як де.

Відповідно, і соцмережі рясніють захопленням і обуренням різних відтінків.

“Ура, в нас не було діда Мороза”, “блін, позбавили дітей зимової казки”, “ми хотіли святого Миколая, а нам підсунули совєтского Мороза”, “а у нас був Миколай, нарешті патріотичне свято”, “ледве від уроків релігійного виховання відписались, а тепер до дітей почав ходити релігійний персонаж”, і тд.

Крутий поворот у долі діда Мороза спонукає задуматись, хто взагалі такий традиційний зимовий персонаж, і яка його роль у культурі.

З дідом Морозом все наче зрозуміло — совєтська атеїстична вигадка з 1930х років, щоб підмінити Різдво. Але, якщо копнути глибше — дід Мороз уперше з’являється у царській Росії ХІХ століття, як відповідник західноєвропейського святого Миколая, та дарує дітям подарунки саме на Різдво.

Сам же Санта Клаус (святий Миколай) колись дарував подарунки дітям у грудні, а згодом, після церковних реформ — на Різдво. Голландські колоністи завезли цього персонажа у Північну Америку, де він швидко став зіркою поп культури.

У всіх цих випадках попередниками були древні божества зими, морозу і холоду, адже глибокий сніг на полях віщував подарунки — добрий урожай.

Ця історія пояснює, чому зимові персонажі по обидва боки Залізної Завіси майже однакові.

 Дід Мороз
і Санта Клаус

В оригінальній комуністичній концепції пролетаріат не потребував окремих свят та вихідних, адже мав би мати радісну працю за покликом серця та змістовне дозвілля щодня.

У 1930х, роках сталінських репресій та консервативного мракобісся, сміливі соціальні експерименти більшовиків були у буквальному сенсі розстріляні. Постала потреба у радянських ритуалах та святах, які б давали ілюзію розрядки, полегшення.

В реаліях Радянського Союзу щоденний гніт чергувався з Новим роком, майовками, мімозами на 8 березня і святом Нептуна.

Знаючи історію, виходить, що відмова від діда Мороза — це відмова від російського варіанту святого Миколая, який пережив радянські часи.

На перший погляд, логічно би було просто про всі ці пригоди забути, і повернутись до “свого”, українського, святого Миколая.

Аж тут на заваді стає українська Конституція, яка стверджує, що Україна — світська держава.

Будь-яка церква є відділеною від державних органів та закладів освіти. І справді — актор в костюмі святого, який нагадує православного священника, доречний на святі у церковній недільній школі.

У державній школі, де вчаться діти різних національностей та віросповідань, потрібен світський, нейтральний персонаж.

Шкода, але у запалі декомунізації по формі, а не по змісту, забувається, власне, про цінності. Європейські демократичні цінності, з яких почався Майдан і нова Україна.

Нав’язувати усім християнського святого у багатоконфесійній державі — не демократично.

Бажання “ствердити своє” закінчується тим, що і святому Миколаю приписують аж ніяк не християнські цінності. Наприклад, на цій картинці, замість милосердя і чоловіколюбства, святий проявляє агресію.

То що ж тоді робити? Узагалі відмінити зимові свята і перестати дарувати дітям подарунки?

А ось наші північні сусіди таким не переймаються. Вони добре вміють змінювати зміст свят і героїв відповідно до своїх ідеологічних потреб.

Цього року знайшли спосіб підкріпити власні духовні скрєпи дідом Морозом. У новорічному ролику відомого банку, дід Мороз викрадає (!!!) бізнес леді і матір-одиначку, піддає її розмаїтим тортурам, щоб вона наприкінці ролика “одумалась” і приділила свою увагу “справжнім цінностям”.

Цей ролик б’є по всім больовим точкам російського суспільства, у якому величезна кількість матерів-одиначок, які вимушені працювати на кількох роботах, щоб утримувати дітей (відповідно, мають мало часу для спілкування з дітьми і страждають від цього). Чоловіки масово не платять аліменти і не приділяють уваги сім’ям, височезний рівень домашнього насилля.

Російська соціальна політика спрямована проти жінок не випадково — адже жінки є природженими миротворицями.

Організації солдатських матерів є непримиренними противницями режиму ще з часів війни у Афганістані.

Заткнути жінкам рота, показати сильних та активних жінок як черствих с*к, які не дбають про власні сім’ї — дуже вигідно країні-агресору.

І от дід Мороз перетворюється на маньяка-викрадача.

Нам, звісно ж, нічого такого не потрібно робити.

Натомість, вартує задати собі питання — а які наші цілі? Які цінності ми би хотіли транслювати нашим дітям?

Ми живемо традиційною аграрною спільнотою, і нам потрібно вшанувати божество зими, щоб був добрий урожай?

Ми імперія ХІХ століття, яка хоче “європеїзуватись” на свій лад?

Ми влаштовуємо масштабний кривавий терор, і нам треба його прикрити брехливими казками?

Ми країна-агресор, яка хоче заткнути рота іншим?

Ми будуємо суспільство релігійного фанатизму, де демократія не має значення?

Чи, усе ж таки, ми суспільство освічених та свободолюбних людей, які насамперед цінують знання, творчість, та розширення людських горизонтів?

Тоді може й новорічних персонажів та сценарії відповідні придумаємо?

P.S. Для натхнення — хороший західний приклад сучасного творення цінностей.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *